1. Сьогодні багато хто пам’ятає, як зароджувався Фондовий ринок України. На початку 90-х років у результаті проведення масової приватизації, колишні радянські підприємства відразу стали акціонерними товариствами, а тисячі їхніх працівників щасливими власниками простих іменних (рідше привілейованих) акцій.
Згодом структура власності таких акціонерних товариств дещо змінилася. Фінансові посередники та великі компанії-холдинги скупили пакети акцій у працівників підприємств, більшість з яких легко розлучилися зі своїми акціями, часто виручаючи непогані гроші за міноритарний пакет. Одночасно нові великі власники через конкурси купили пакети акцій, які належали державі.

Таким чином, на багатьох підприємствах склалася картина, коли 51%, а то й 75% акцій належать одному-двом власникам, а решта акцій перебуває в трудового колективу та членів їхніх сімей. Звичайно, у такій ситуації дрібні власники практично не впливають на життя підприємства і часто виконують роль статистів на загальних зборах акціонерів. Виплату дивідендів також здійснювали виключно в разі прийняття такого рішення великими акціонерами.

2. Які ж види цінних паперів перебувають в обігу в Україні?
Професіонали ділять цінні папери на боргові та пайові.
Боргові: облігації та векселі, інвестиційні та депозитні сертифікати. Пайові – це, звісно ж, акції, які підтверджують право їхнього власника на частку в капіталі акціонерного товариства, дають право на участь в управлінні акціонерним товариством і на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів.
Облігації можуть випускати як окремі підприємства, так і міські ради (муніципалітети) для фінансування міських проектів. Депозитні сертифікати частіше прерогатива банків, а векселі, як і в усі часи, підтверджують безумовне право пред’явника одержати зазначену у векселі суму в обумовлений емітентом строк.
Акції, як пайові цінні папери, згідно зі світовою теорією і практикою, мають сприяти вільному руху капіталу, інвестиціям і розвитку підприємств-емітентів. Але на практиці український ринок акцій так і не зміг дорости, хоча б до рівня фондового ринку сусідньої Польщі. Ні за обсягом, ні за рівнем надійності емітентів. І, звичайно ж, ахіллесова п’ята українського фондового ринку – слабкий захист прав інвесторів, особливо міноритарних.

3. Коли потрібна оцінка цінних паперів?
Згідно з чинним законодавством оцінка цінних паперів необхідна в разі продажу державою своєї частки в акціонерному товаристві, і в такому разі оголошується конкурс з відбору оцінювача. Також оцінка акцій потрібна в разі викупу акціонерним товариством власних акцій. За оцінкою акцій звертаються напередодні загальних зборів акціонерів. А віднедавна в Україні законодавчо запроваджено процедуру безвідкличної пропозиції про викуп акцій (squeeze-out). Коли найбільший акціонер робить пропозицію дрібним про викуп їхніх акцій і дрібні не можуть відмовитися від такої пропозиції. Під час squeeze-out обов’язково проводять оцінку акцій, і вартість, за якою акції будуть продані, визначає незалежний оцінювач.
Трапляються випадки оцінки цінних паперів для суду, коли сторони оскаржують право власності на цінні папери, або акціонер домагається справедливості від керівництва акціонерного товариства. У нашій практиці були випадки оцінки акцій комерційних банків для отримання рефінансування від Національного банку України.

4. Виконуючи оцінку цінних паперів, оцінювачі застосовують дохідний і майновий підходи. А в тих рідкісних випадках, коли акції котируються на біржі, і порівняльний оціночний підхід.

5. Не буде перебільшенням сказати, що від ступеня розкриття інформації емітентом цінних паперів багато в чому залежить успіх проведення оцінки. У разі оцінки, як облігацій, так і акцій, оцінювач попросить у емітента фінансову звітність за останні кілька років, перелік основних засобів АТ, статутні документи.
Також знадобиться свідоцтво про реєстрацію випуску акцій, опис діяльності емітента. Оцінювачу доведеться вникнути в ситуацію в галузі, де працює емітент, зрозуміти поточний стан, перспективи, точки зростання і проблеми. Потрібно буде вивчити конкурентів емітента, ознайомитися з бізнес-планом підприємства або затвердженими останніми загальними зборами акціонерів, планами розвитку на найближчий рік.
Словом, що відвертішим буде перед оцінювачем емітент або замовник оцінки цінних паперів, то ефективнішою і точнішою буде оцінка. Звичайно ж, зі свого боку оцінювач зобов’язаний дотримуватися правил суворої конфіденційності інформації.
Хотілося б зазначити, що умовам конфіденційності, наданої інформації, Компанія “Дельта-Консалтинг” приділяє особливу увагу, завжди виписуючи цей пункт окремо в договорі на проведення оцінки майна.

Звичайно ж, про оцінку цінних паперів можна говорити довго і навіть писати книги. Це дуже цікава галузь оціночної діяльності. Особливо, коли наша країна потребує іноземних інвестицій, а інвестиції приходять туди, де розвинений ринок цінних паперів і захищені права інвесторів.
Також украй важливою є наявність професійних оцінювачів, здатних виконати оцінку цінних паперів, зробити її бездоганно і професійно, критично розглядаючи всю інформацію, яку вони отримують у процесі роботи.